Контакт-центр (0332) 280-104
 
Контакт-центр (0332) 280-104

Новини

01.07.2021 / 14:36

Як пояснити п’ятирічній племінниці, що таке трасошукач або історія про «сродну працю»

Липень – знаковий місяць для головного інженера газорозподільної компанії "Волиньгаз" Андрія Цибульського. Бо саме в липні газовик відзначає День народження, і цього ж місяця, 1993 року, прийшов працювати у «Волиньгаз».
Головний інженер АТ "Волиньгаз" Андрій Цибульський Головний інженер АТ "Волиньгаз" Андрій Цибульський ФОТО: АТ "Волиньгаз"

Андрій Цибульський, головний інженер АТ «Волиньгаз», працює в компанії 28 років. Освіту фахівець здобув у Луцькому технічному університеті, спеціальність – електропостачання та  енергозбереження (енергетика).

Починав монтером електрохімзахисту, далі працював у службі підземних газопроводів. Із 2015 року – головний інженер. Андрій Вікторович замінив на посаді Ткачука Михайла Григоровича, який із 1970 рр. працював у газорозподільній компанії.

«Пригадую слова Михайла Григоровича: «Треба вчити людей і вчитися». Підтримую його думку. Зараз у «Волиньгазі» чимало молоді, з якою ми ділимось знаннями. Також у планах відкрити навчальний центр, де наші працівники зможуть вдосконалювати професійні навички, обмінюватись досвідом» – розповідає Андрій Цибульський.

Головним досягненням в роботі газовик вважає те, що попри різні обставини, вдалося зберегти колектив та фахівців, які забезпечують надійний розподіл газу на Волині.

Андрій Цибульський відзначає, що довго працювати на одній роботі можна, якщо є рух вперед, розвиток, зміни. «Зараз нове для нас – це водень. Ми вивчаємо інформацію, обмінюємось досвідом із колегами. Нещодавно передали на дослідження в інститут Патона 60 метрів поліетиленової труби, яка експлуатувалась на Горохівщині. Вчені встановлять, як наші труби будуть взаємодіяти з воднем або газоводневою сумішшю».



Найбільше Андрій Васильович цінує в людях чесність та працьовитість. Бо й сам надзвичайно працьовита та чесна людина. «Усього іншого можна навчитися. Якщо, звісно, людина цього хоче. Сказати «я не розумію» – зовсім не соромно», – каже газовик.

Як тільки з’являється вільна хвилина – Андрій Васильович поспішає відвідати рідних, поспілкуватись, допомогти. Колись захоплювався грибами, нині має кілька вуликів, бджолярує третій рік поспіль. Про своє захоплення розповідає з усмішкою: «Іноді й меду навіть немає, покусаний. Але дивлюсь на бджілок, спостерігаю як вони метушаться і забуваю про все інше».

Робота для Андрія Цибульського – це енергія, частина життя: «У 2006 році пізно ввечері повернувся додому із відрядження. Привіз додому прилад із заводу виробника – трасошукач. П’ятирічна племінниця здивовано запитала «А що то таке»?. Довелось наочно пояснювати: ввімкнув прилад та дав у навушниках послухати, як він реагує на метал. Нині племінниця доросла, проте досі згадує, яке враження на неї справив трасошукач».



Джерело: