На фото: Віктор Іщук - ветеран ПАТ “Волиньгаз” ФОТО: ПАТ "Волиньгаз" Понад 40 років на одному робочому місці
Одразу після служби у війську, взимку 1976-го Віктор Іщук почав працювати в новоствореному Горохівському управлінні газового господарства. Так перейменували Горохівську газову контору. Невеличкий колектив поступово збільшувався, бо роботи в компанії із кожним роком додавалось. До моменту, коли в села прийшов природний газ, у Горохівському районі щодоби реалізовувалось не менше 17 тонн зрідженого природного газу. Віктор Іщук - відповідальний працівник трудового колективу, один із тих, хто щоденною сумлінною працею вкладав свою лепту в історію районного газового господарства...
- Водій газового господарства Віктор Іщук вантажівкою сільськими дорогами завозив у кожну домівку cкраплений природний газ у балонах для приготування їжі. Людям дуже подобалось, що він був уважним до кожного споживача: знав коли, де і в якому будинку вже нема газу, скільки необхідно привезти. Все “тримав у голові” - мав чудову пам’ять. У першу чергу завозив газ вдовам і стареньким людям. Жодну домівку на шляху не оминав. У ті часи водії розвозили до 1000-1200 балонів вдень. Роботи було багато. Водії вантажівок із газовими балонами дуже часто робили по дві, а дехто три “ходки” вдень. Тоді працювали три набивщики і три слюсарі, два контролери, які заповнювали всю картотеку, - розповідає старший майстер Горохівського відділення АТ “Волиньгаз” Олександр Здинюк.
Віктор Іщук належить до тих працівників, кого “робота любить”. Він спокійний і відповідальний, роботящий, а головне - надійний. Добре його знали та чекали сільські споживачі, бо вмів, так би мовити, добре ладити з людьми. Він не здобував освіту у “великих університетах”, але знав як знаходити спільну мову з усіма.
- Бувало, розвозив газ у балонах, а кому з сільських споживачів й не вистачало тих 5 - 6 рублів, щоб оплатити, то часто Віктор Никонорович і свої гроші закладав, йшов людям на зустріч, до всіх завжди ставився з розумінням. Казав, що зачекає, мовляв, одержиш зарплату - повернеш. Пізніше, коли почав працювати завідувачем складу, то, не втрачаючи людяність, пильнував свою роботу: в нього все завжди сходилося до копійки, ніколи не було невдач або ж помилок. Словом, людина просто жила роботою. Працював на відповідальній посаді старшого кладовщика, - каже колега з “Волиньгазу” Олександр Здинюк.
Людина - життя
У 80-х рр. поступово Горохівщину почали газифіковувати. В роки незалежності України процес пішов досить швидкими темпами – до 2003 року вже було газифіковано майже 80 % сіл і міст району. Щороку в експлуатацію здавали по 70 км газопроводів. Збудували базу для зрідженого газу, адмінбудинок, приміщення для автотранспорту. Першими газифікованими населеними пунктами стали Бужани, Ржищів, Озірці, Скобелка, Брани. Тож, роботи додавалось і Вікторові Іщуку. І компанія розвивалась, і досвідчені працівники вдосконалювали свої вміння та навички. Довелось Вікторові Никоноровичу попрацювати не лише слюсарем-диспетчером, старшим кладовщиком, а й шофером аварійно-диспетчерської служби (АДС), слюсарем служби з експлуатації газового обладнання та слюсарем із ремонту підземних газопроводів.
- Віктор Іщук - просто гарна людина, порядний чоловік і професіонал своєї справи. В народі ми кажемо “тямущий чоловік”. 31 рік працювали разом. Він був завжди пунктуальним: із рідного села Підбереззя до роботи й додому щодня долав по 15 кілометрів та приходив першим, а за ним і решта працівників. Я працював механіком, а він - водієм аварійно-диспетчерської служби. Потім Іщук заправляв балони скрапленим газом і розвозив їх. Тоді ще не було природного газу. Балон зрідженого газу вартував 2,97 рублів. Вдень машиною він долав до 250 км. Водії 12-ти вантажівок часто працювали допізна - до 20:00. Порожні балони забирали в споживачів, а привозили повні та встановлювали. Люди чекали на Віктора Никиноровича з нетерпінням: балон зі скрапленим газом привезе, пожартує та й ще виручить, - пригадує механік Горохівського відділення АТ “Волиньгаз” Іван Пушкарський.
Пліч-о-пліч понад 15 років у Горохівському відділенні АТ “Волиньгаз” разом працювали Олександр Здинюк та Віктор Іщук. Із вересня цього року, відколи підлеглий і товариш Віктор Никонорович вийшов на пенсію, сумує за ним.
- Таких людей у житті ще не зустрічав...Віктор Іщук є добродушною людиною: завжди відгукувався на прохання допомогти, нікому не відмовляв, якщо треба було завезти щось чи підмінити на роботі. Має математичний склад розуму, все в умі рахував та аналізував. Людина - життя... На пенсію вийшов у вересні в 62 роки й до останнього дня на роботі навчався всього нового, цікавився, занотовував. Ніколи не соромився й запитував у колег. Наприклад, ми замінювали два роки тому аварійний газопровід та зварювали і йому було цікаво “як воно, що воно”. Він ходив усюди, стояв, дивився, розпитував у хлопців як має бути правильно. Та й гостинний чоловік. Бувало, їдеш біля хати, зупинишся, то завжди запросить до свого дому. Хлопці приїздили йому багато чого допомагали і їх запросив до столу. Кусок сала та хліба завжди має… (сміється). Просто людина - душа! От він вже розрахувався у вересні й мене досі душа болить, бо з такими людьми важко прощатись...Із такими людьми як він, коли спілкуєшся, то з усмішкою на вустах говориш і одержуєш потужний заряд енергії, - додає старший майстер Горохівського відділення АТ “Волиньгаз” Олександр Здинюк.
Колеги кажуть: Віктор Никонорович на роботі був неконфліктним, але вмів завше настояти на своєму, якщо був упевнений у власній правоті. До останнього толерантно обгрунтовував свою позицію і завжди вдавалось йому переконувати співрозмовника. Як мовиться, від початку й до кінця притримувався своїх життєвих принципів.
Віктор Іщук із 2003 року до вересня цього року працював у газовому відділенні на Горохівщині під керівництвом Андрія Петровича Боярчука. Його начальник, пройшовши трудовий шлях від техніка АДС та начальника служби обліку газу, газифікував Горохівський район на майже 75 %.
- На сьогодні Горохівське відділення обслуговує майже 14 тисяч приватних абонентів, близько 600 комунально-побутових та 6 промислових об’єктів. Протяжність газопроводів у районі становить понад 880 км. В Горохівському відділенні зараз трудиться понад сто п’ятдесят газівників. Ветеранам, які розвивали в районі газову галузь, а особливо таким відповідальним та сумлінним, як Віктор Іщук, ми дуже вдячні і про цих людей повинні знати горохівчани, адже вони - частинка історії районного газового господарства, - говорить керуючий Горохівським відділенням АТ “Волиньгаз” Андрій Боярчук.
Для газівника Віктора Іщука найбільшою утіхою в житті, зі слів друзів, є гарна родина, діти та улюблений онук. Його дід завжди чекає із нетерпінням, бо син із сім’єю понад 15 років мешкає в Чехії та не має можливості часто приїздити додому…
---------------------------------------------------------------
ІЩУК Віктор Никонорович
Біографічна довідка. Народився 2 вересня 1955 року в Росії, у Магаданській області, Ягодинському районі в с.Оротукан. Родина переїхала на Волинь. Оселилась у Горохівському районі в с.Підбереззя. Здобув середню освіту. Має військове звання - рядовий.
11 лютого 1976 року прийнятий на роботу в АТ “Волиньгаз”. Безперервний стаж роботи в компанії - майже 42 роки. Працював на різних посадах: слюсарем-диспетчером, шофером аварійно-диспетчерської служби, старшим кладовщиком, слюсарем служби з експлуатації газового обладнання та слюсарем із ремонту підземних газопроводів. У вересні 2017 року звільнився за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.
Родина: дружина Євгенія Петрівна та двоє дітей: син Роман і донька Олена.
